Лос-Анджелес асоціюється з гламуром та блиском кіноіндустрії. Однак поруч з цим ховається ще одна впливова реальність – голлівудський євангелізм. Цікаво дізнатися, як місто, відоме світськими заходами, стало неофіційною столицею американського протестантського християнства. Більше про це та стосунки між владою міста та церквами розповість layes.info.
Історія
До 1920-х років у Лос-Анджелесі виникла течія християнства, яку сучасні містяни називають євангелізмом. Знадобилися десятиліття до моменту, поки вона не досягла справжньої масової аудиторії. Посприяли цьому такі імена, як Еймі Семпл Макферсон, Боб Шулер, Чарльз Е. Фуллер.
Періодом піднесення вважається перше десятиліття XX століття. Саме тоді було створено Біблійний інститут Лос-Анджелеса (Біола), храм Echo Park Angelus Temple та сходження знаменитої Еймі. Історик Метью Гордон називав її першою релігійною знаменитістю епохи масової інформації. Еймі Семпл Макферсон опанувала друк, радіо, кіно для використання у євангельській місії.
Вона створила прецеденти для таких найпопулярніших служителів століття, як Біллі Грем, Орал Робертс (Oral Roberts), Пет Робертсон (Pat Robertson). Еймі втілювала імпульси модернізму та водночас традиції своєму кредо через майстерність. Вона зробила значний внесок у культурну та політичну могутність Лос-Анджелеса.
Доречно зазначити, що славу Еймі Семпл Макферсон принесло викрадення у 1926 році. Вона привернула увагу країни.
Зростання кількості євангелістів
Кількість американських євангелістів продовжила зростати (приблизно 60-80 мільйонів послідовників). Мегацеркви стрімко зростали, а сприйняття релігійних лідерів (наприклад, Пета Робертсона) еволюціонувало.
Цікаво, що разом з успішним у Лос-Анджелесі євангелізмом одночасно існували й інші громади. Вони були присвячені основним напрямкам протестантизму, юдаїзму, католицизму, буддизму, навіть окультизму. У 1940 році автори путівника по місту зазначали, що різноманітність вірувань у Лос-Анджелесі неможливо відтворити у жодному іншому місті на землі.
Релігійне різноманіття Лос-Анджелеса відрізняло місто від Сан-Бернардіно та інших міст. Водночас євангельські віряни Лос-Анджелеса відчули у собі рішучість і натхнення поширювати свою ідеологію ще з більшим запалом. Можливо, місцеві фундаменталісти відчули побоювання за майбутнє.
Біблійний інститут Лос-Анджелеса
Мільйонер компанії Union Oil Company Лайман Стюарт профінансував відкриття Біблійного інституту Лос-Анджелеса. Заклад займав цілий міський квартал на розі вулиць Гоуп та Шоста з церквою відкритих дверей на 4665 місць та 683 кімнатами у гуртожитку. Заклад навчав християнських чоловіків та жінок фундаменталізму, а згодом заснувало власне видавництво. До 1923 року було випущено 42 000 примірників журналу «The King’s Business».
Біблійний інститут Лос-Анджелеса (нині – Університет Біола) у 1917 році встиг провести 6417 євангелізаційних зустрічей, 9912 занять (структуроване викладання Біблії, теології, місіонерських методів), понад 17000 поширень Біблії, Завітів, Євангелій. Було розповсюджено понад 213000 релігійних трактатів – це дійсно масштабна кампанія масової літературної євангелізації. За цей час були навернені близько 5000 нових вірян.
Загалом ці цифри свідчать про динамічну та агресивну євангелізацію. Початково місія закладу була сфокусована не лише на освіті, а на практичній та масовій місіонерській діяльності. Зазначені вище показники є типовими для великих релігійних організацій, які прагнули всіма силами перетворити Лос-Анджелес на бастіон консервативного християнства.
Радіостанція KTBL
У 1922 році було засновано радіостанцію KTBL, через яку проповідники зверталися до вірян. Одним з найпопулярніших радіопровідників протягом наступних 25 років став Чарльз Е. Фуллер, уродженець Лос-Анджелеса. Починаючи з 1925 року молодий на той момент пастор почав проповідувати на місцевому радіо, а вже 3 жовтня 1937 року почала транслюватися «Старомодна година відродження». Чарльз Фуллер прагнув допомогти людям, які не мали можливості через роботу, хворобу, наприклад, відвідувати службу. У 1944 році програму зняли, однак її вдалося перевести на незалежну станцію та транслювати у прямому ефірі з Лонг-Біч у неділю вдень.
Перша євангельська церква
У травні 1966 року громада іноземних студентів з Філіппін та Тайваню зареєстрували некомерційну організацію у штаті Каліфорнія – Першу євангельську церкву (FEC). Її провідним пастором став преподобний Едді Ло. 11 жовтня 1970 року з благословенням материнської церкви відбулося відродження Євангельської формоської церкви (EFC).
Це зайвий раз підкреслює, як євангельський рух у Лос-Анджелесі був посилений хвилями іммігрантів. У той час громади привозили з собою нові форми віри, які швидко адаптувалися та зростали у новому середовищі.
У Лос-Анджелесі існувала подвійна природа євангелізму: високопрофільний (мегацеркви, знамениті проповідники та використання медіамаркетингу) та низькопрофільний (зосереджений на конкретних етнічних та мовних громадах. Прикладом останнього напрямку якраз є Євангельська формоська церква (EFC).
Взаємовідносини влади та церкви
Голлівудський євангелізм став прикладом того, як церква може стати духовною та політичною силою. У Лос-Анджелесі лідери церков отримали доступ до важелів впливу, які виходять за межі їх конгрегацій. Це питання варто розглянути з декількох боків.
- Медіатизація віри. Пастори Лос-Анджелеса перетворили проповіді на візуально привабливий контент. Саме тому пастори з мільйонами підписників стали впливовими політичними фігурами. В їхніх проповідях, книгах, подкастах прослідковуються завуальовані чи прямі політичні меседжі.
- Лідери церков часто мають тісні стосунки з голлівудськими зірками, успішними бізнесменами та політичними донорами. Церква у цьому контексті функціонує як потужна лобістська організація, маскуючи політичну діяльність під релігійне служіння.
- Іноді стосунки між церквою та владою набувають форми політичного театру. Прикладами цього є ситуації, коли політичні особи запрошують пасторів на публічні заходи. Політики у такий спосіб сигналізують свою відданість традиційним цінностям та отримують благословення від популярного духовного лідера. Якщо розглядати бік церкви, тоді це свого роду форма легітимізації та підтвердження власної культурної значущості.
У Лос-Анджелесі церква та влада сплітаються, утворюючи потужний релігійно-політичний комплекс.
Сучасна релігія
Голлівудський євангелізм пройшов шлях адаптації, інновацій та медіамаркетингу, а Лос-Анджелес став містом, де створюється сучасна релігія (наприклад, Mosaic, Shepherd Church або інші, відомі своїми зв’язками з Голлівудом, які демонструють медійний вплив).
Релігійні організації використовують медіамаркетинг, соціальні мережі, кіно, музику для поширення свого послання. Традиційні форми проповіді перетворюються на професійно упакований контент. Це дає релігійним лідерам та організаціям величезну культурну владу та вплив.
Ще один момент стосується комерціалізації віри, коли у релігійній практиці застосовуються різноманітні бізнес-стратегії для фінансового зростання та розширення.
Тож, сучасна релігія у Лос-Анджелесі є динамічним та медійним феноменом. Вона адаптується та трансформується, адже вплив релігії у сучасному світі вимірюється не лише кількістю парафіян, але й культурною присутністю та медійною домінацією.
