На фронті та у тилу жінки Лос-Анджелеса відігравали надзвичайно важливу роль у Другій світовій війні. Вони проявляли неабияку стійкість, відправляючи батьків, чоловіків, братів, синів на війну. Тож, війна вплинула на жінок, вони швидко вчилися здобувати нові навички та досвід, змінювалися гендерні ролі, що стало поштовхом для досягнення більшої гендерної рівності. Більше про жінок та їх роль у Другій світовій війні розповість layes.info.
Одруження та розлучення під час Другої світової війни
Після початку війни швидкі шлюби стали нормою. Нареченими ставали рано, щоб встигнути до моменту від’їзду чоловіків на службу. У цілому, таку тенденцію можна пояснити й тим, що багато молодих чоловіків хотіли випробувати досвід подружнього життя перед тим, як йти на війну. Вони не знали, повернуться додому чи ні. До причин одруження можна віднести також бажання отримати гроші від уряду, чи для уникнення призову в армію.
Хочеться розповісти про ще один термін «військові наречені», який став поширеним під час Першої та Другої світових війн. Так називали жінок, які вийшли заміж за військовослужбовців з інших країн безпосередньо під час війни чи вже під час воєнної окупації. За час Другої світової війни та одразу після її закінчення більше 60 000 військовослужбовців одружилися із жінками з-за кордону. Тим паче, держава обіцяла дружинам та дітям американських військових вільний проїзд до США. У пресі можна було зустріти назву цього «Operation Diaper Run».
Разом із швидким одруженням під час Другої світової війни зросла кількість розлучень. Це легко пояснити такими причинами:
- пари одружувалися, не знаючи добре один одного;
- невірність одного чи обох у подружжі;
- жінки під час тривалої відсутності чоловіків на війні зустрічали інших;
- після повернення чоловіків виникало відчуження;
- жінки відчули смак незалежності і не бажали відмовлятися від цієї свободи.
Тож, швидкі шлюби у такій же великій кількості закінчилися разом із війною.
Жінки на фронті
У 1939 році США присвятило себе війні, використовуючи на максимум всі ресурси, у тому числі жінок. Гітлер висміював таке рішення, адже роль німецьких жінок, для порівняння, у ті часи полягала у тому, щоб бути хорошими дружинами, матерями, а також народжувати якомога більше дітей для Третього Рейху.
Ось декілька прикладів успішного працевлаштування жінок на фронті, кількість яких перевищувала 200 тисяч.
- Жіночий армійський корпус США (WAC). Жінки виконували адміністративну, медичну роботу, займалися технічним обслуговуванням, відповідали за зв’язок.
- Жіночий резерв США для добровольчої екстреної служби (WAVES). Жінки були залучені до медичної, адміністративної роботи.
- Жінки-пілоти військово-повітряних сил (WASP). Можна зустріти назву «Жіночі пілоти армії» та «Жіночі пілоти допоміжної служби». Члени WASP стали навченими пілотами, які випробовували літаки, переправляли їх та навчали інших пілотів. Основною їх метою було звільнення пілотів-чоловіків для виконання бойових завдань під час Другої світової війни. Попри важливу роль членів WASP, вони не мали військового статусу. Перед організацією WASP були створені Жіночий льотно-навчальний загін (WFTD) і Жіноча допоміжна поромна ескадрилья (WAFS) у вересні 1942 році.
Не дивлячись на те, що жінки були обмежені у зоні бойових дій, проте велика кількість представниць слабкої статі стали медсестрами. Вони допомагали пораненим під час бою, за що понад 1600 медсестр нагородили за хоробрість та їх заслуги.
Важливо додати, що після закінчення війни практично всіх жінок, які на період війни отримали економічну та соціальну незалежність, звільнили через зменшення замовлення на військові матеріали. Тож, чоловіки повернулися додому у пошуках роботи, а велика кількість жінок повернулася до традиційної ролі дружин та матерів.
Жінки в тилу
Відправивши чоловіків на фронт, жінки у тилу активно працювали на оборонних заводах, замінивши чоловіків (більше шести мільйонів осіб), ставали волонтерами в організаціях, пов’язаних з війною (понад три мільйони осіб):
- шили одяг для солдат;
- збирали кошти для Червоного Хреста;
- навчали медсестр;
- доглядали поранених солдат.
При всьому цьому на них залишалося виховання дітей та домашня робота.
Жінки вчилися самостійно лагодити та водити автомобілі, при цьому не забуваючи писати чоловікам-солдатам листи оптимістичного характеру. Перехід до роботи заміжніх жінок хвилював американське суспільство, викликаючи занепокоєння стосовно виникнення майбутніх конфліктів у шлюбі. Ще одна думка, яку часто у ті часи озвучували, стосувалася підриву самооцінки чоловіків через таку зайнятість жінок.
Консервація продуктів
Необхідністю під час Другої світової війни була переробка та збереження продуктів. У ті часи збільшилася потреби у виробництві товарів військового призначення, необхідно було чимось годувати солдатів. Всім цим займалися жінки у тилу. Натомість, це спричинило дефіцит товарів цивільного споживання. Для Каліфорнії, як і для США у цілому були характерні наступні явища:
- нормування їжі, тобто скорочення споживання м’яса, цукру, кави;
- дефіцитні товари не можна було придбати без державних талонів;
- під час війни було припинено виготовлення більшої частини товарів тривалого користування, а необхідністю стало повторне використання;
- нормування бензину та гуми, що передбачало скорочення непотрібних подорожей.
Під час Другої світової війни американців (більшу частину жінок) заохочували вирощувати фрукти та овочі на доступних територіях. Були організовані акції збору брухту, гуми, металу, старого паперу, навіть відходів кулінарного виробництва.
Ще одним видом допомоги армії було вкладення заробітної плати у військові облігації, які можна було через певну кількість років перевести у готівку з відсотками. Такий спосіб допоміг профінансувати війну, адже 40% ВВП країни було виділено на військові витрати.
Перша жінка-ветеран
Першою жінкою-ветераном торгового флоту Другої світової війни стала Седі Хортон. Офіційний статус ветерана за військову службу вона отримала посмертно, у 2017 році. Жінка всю Другу світову війну пропрацювала на борту баржі торговельного флоту США.
Окремо варто виділити жінку, яка надихнула жінок служити під час Другої світової війни. Це Клепальниця Розі, яка була зображена на плакаті як фабрична робітниця, яка грає м’язами. Вона проголошувала:
«Ми можемо це!»
Її справжнє ім’я Мей Крієр, яка працювала в авіакомпанії Boeing, займаючись виробленням B-17 і B-29 для військових. Це відбувалося з 1943 по 1945 роки в Сіетлі. Цікавим є те, що культурний вплив «Розі» вийшов далеко за межі культового плакату:
- у 1942 році Ред Еванс та Джон Леб склали пісню «Rosie the Riveter»;
- у 1990-х роках Поштова служба США випустила марку із зображенням даного персонажу;
- обкладинка журналу «The Saturday Evening Post» від 29 травня 1943 року ілюструвала образ жінки-клепальниці Роузі;
- жінки під час Другої світової війни, які займалися виготовленням кораблів, літаків, танків, іншої техніки, називали себе «Роузі».
Національний музей Другої світової війни
Саме тут можна дізнатися більше про роль жінок під час Другої світової війни, зануритися в історію війни, яка змінила світ. Кожний може переглянути галереї, онлайн-колекції Музею, оцінити віртуальні екскурсії, навчальні програми.
Знаючи свою історію, ми вшановуємо те покоління, яке багато чим пожертвувало задля нашої свободи. Такі історії надихають та багато чому вчать.
