Один з найвідоміших офіцерів Військово-морських сил США. Його ім’я стало синонімом мужності, нестандартного мислення та безкомпромісної відданості службі. Особливо він прославився під час Другої світової війни, але його військова кар’єра — це не просто кілька гучних операцій, а приклад того, як чесність, сміливість і рішучість формують справжнього лідера. Також дізнавайтеся про історію повстання у Воттсі. Далі на layes.
Біографія
Джон Дункан Булкелей народився 19 серпня 1911 року у Нью-Йорку. Він рано виявив інтерес до військово-морської справи, і у 1933 році закінчив Військово-морську академію США в Аннаполісі. Але час для старту кар’єри був невдалим — країна перебувала у глибокій економічній кризі. Через скорочення бюджету багато молодих офіцерів залишались без призначення. Булкелею довелося чекати декілька місяців, перш ніж отримати свою першу посаду. Попри ці труднощі, Джон не зневірився. Булкелей почав службу на різних військових кораблях, зокрема на лінійному кораблі USS Arkansas та інших судах. Він швидко зарекомендував себе як офіцер, здатний до ініціативи, точного планування та нестандартних рішень. Особливу зацікавленість він проявив до нової зброї — моторних торпедних катерів (PT boats), які вважалися перспективними, але ризикованими засобами ведення бойових дій. У перші роки служби він активно опановував морську техніку, брав участь у тренуваннях та проявив себе як здібний, ініціативний офіцер.
Подвиги на Філіппінах
Коли почалася Друга світова війна, Булкелей уже мав досвід служби на кількох бойових кораблях. Його перевели до Тихоокеанського флоту, і він отримав командування над моторними торпедними катерами — невеликими, швидкими, але дуже вразливими суднами, які діяли ближче до берега. Булкелей очолив ескадру PT-41, яка базувалася на Філіппінах. Після японського нападу на Перл-Гарбор у грудні 1941 року американські війська на Філіппінах опинилися у вкрай складному становищі. Булкелей разом зі своїм екіпажем діяв у ворожому тилу, здійснюючи ризиковані атаки на японські кораблі, транспорти та позиції. Його човни працювали на межі можливого — зношені, з мінімумом ресурсів, але під командуванням Булкелея вони завдавали ворогу значної шкоди.
Найвідомішою стала операція з евакуації генерала Дугласа Макартура та його родини з острова Коррегідор у березні 1942 року. За наказом президента Рузвельта, Макартура потрібно було врятувати, щоб зберегти командування на Тихоокеанському фронті. Булкелей взяв на себе цю місію, знаючи, що японці контролюють усі підходи. Впродовж кількох днів, під вогнем і у штормову погоду, на торпедному катері PT-41 він доправив генерала, його родину та штаб на Мінданао, а звідти — далі до Австралії. Макартур, глибоко вражений відвагою Булкелея, згодом заявив: “Я повернусь” — фраза, яка стала символом американської стратегії на Тихому океані. За цю операцію Джон Булкелей був нагороджений Медаллю Пошани — найвищою військовою нагородою США. До неї додалися й інші відзнаки: Хрест ВМС, Срібна зірка, Легіон заслуг.
Після Філіппін Булкелей не зупинився. У 1944 році він брав участь у вторгненні союзників у Нормандії, командуючи есмінцем USS Endicott. Його корабель неодноразово вступав у бій з німецькими катерами, і сам Булкелей демонстрував ту ж рішучість, що й у Тихому океані. В одному з боїв він особисто стояв на містку, керуючи вогнем у ближньому бою.
Життя після Другої світової війни
Після війни Джон Булкелей служив у Кореї, а також займав низку адміністративних і стратегічних посад у ВМС. У 1960-х роках він прославився як активний борець з контрабандою та корупцією у військових портах. У той період він очолював інспекції, які викривали схеми крадіжок пального, зброї та обладнання. Його методи були жорсткими, часом навіть скандальними, але ефективними. Один з найяскравіших епізодів — це боротьба з крадіжками у Нью-Йоркському порту. Булкелей особисто виїжджав у рейди, перевіряв склади, наказував арештовувати підозрюваних. Він заслужив репутацію “жорсткого, але чесного адмірала”, за що його одночасно поважали й побоювались.
Булкелей залишався на службі до 1988 року — понад 50 років військової кар’єри. Він став одним з останніх офіцерів флоту, хто починав ще до Другої світової війни і бачив, як змінюється військова міць США.
Джон Булкелей помер 6 квітня 1996 року у віці 84 років. Його поховали з військовими почестями на Арлінгтонському національному кладовищі. На згадку про його службу флот США назвав на його честь есмінець класу “Арлі Берк” — USS Bulkeley (DDG-84), який увійшов до складу флоту у 2001 році. Булкелей залишився у пам’яті нащадків не тільки як герой війни, а і як приклад лідера, який не боявся брати на себе відповідальність, діяти рішуче і чесно, навіть коли це було непопулярно.
Нагороди та відзнаки
Контрадмірал Джон Дункан Булкелей був не лише блискучим офіцером, а й одним з найбільш відзначених героїв американського флоту. Його нагороди свідчать про виняткову мужність, рішучість і готовність йти на ризик заради виконання обов’язку. Протягом понад 50 років служби він здобув десятки військових відзнак — як від США, так і від союзників.
Найвища військова нагорода Сполучених Штатів Медаль Пошани. Булкелей отримав її за героїзм у кампанії на Філіппінах у 1942 році, зокрема за сміливу евакуацію генерала Дугласа Макартура з острова Коррегідор. Другу за значущістю нагороду ВМС США Військово-морський хрест він отримав за героїзм у бойових умовах. Булкелей був вшанований цією відзнакою за серію сміливих операцій проти японського флоту в умовах повної переваги противника, в яких він неодноразово ризикував життям, атакуючи ворожі кораблі та конвої з невеликих катерів.
Булкелей отримав Срібну зірку за особисту відвагу під час морських боїв. Срібна зірка вручається за “видатні заслуги у бойових діях проти ворога” і є третьою за значущістю бойовою нагородою США. У бою, де Булкелей командував есмінцем USS Endicott, його корабель вступив у ближній бій з двома німецькими катерами — і здобув перемогу. Нагороду Легіон заслуг Булкелей отримував кілька разів — за виняткове керівництво та стратегічну ініціативу як у бойових операціях, так і в адміністративній службі. Вона визнає не лише хоробрість, але й ефективність командування, реформаторські дії і службову лояльність. Булкелей був поранений у ході бойових дій, за що отримав Пурпурне серце — нагороду, що вручається всім військовослужбовцям, які зазнали поранень або загинули у бою.
За співпрацю з союзниками та участь у міжнародних операціях, Джон Булкелей був також відзначений іноземними державами, зокрема:
- Орден Почесного легіону (Франція) — за участь у висадці у Нормандії та визволенні Франції;
- Хрест за видатну службу (Філіппіни) — за оборону країни у перші місяці Другої світової війни;
- Медалі кампаній — за участь у бойових кампаніях на Тихому океані, в Європі та Кореї.
Його бойовий шлях ліг в основу книги та фільму “They Were Expendable” (1945), де його образ втілив актор Роберт Монтгомері. Хоч фільм містить художні узагальнення, він передав основне — рішучість, сміливість і здатність діяти у безнадійних умовах. Сам Булкелей не був у захваті від гламуризації війни, але погодився з головною думкою: навіть найменші сили можуть чинити опір.
Також дізнавайтесь про “короля патентів” – як заробляв винахідник-теоретик Джером Лемельсон.