Історія сучасних виборів добре нам зрозуміла, проте цікаво ознайомитися й з тим, як це відбувалося колись. Зростання інтересу до політики минулого обумовлена також випуском фільмів на відповідну тематику. Один з них – «Фільм про вибори» (4182), який став історичним прикладом німого кіно, де можна побачити на власні очі вибори мера Лос-Анджелеса 6 квітня 1965 року. Тож, як це було у минулому? Більше розповість layes.info.
Організаційний процес
У дослідженні важливу роль відіграв «Фільм про вибори», де глядач стає свідком спокійного та добре організованого процесу. Наприклад, у 1965 році бюлетені Сема Йорті (чинного демократа) та Джеймса Рузвельта (претендента від власної партії Йорті) оброблювалися максимально ретельно та повільно.
Цю історію важко порівняти із швидкістю сучасного виборчого процесу. Представники офісу мера робили трудомістку роботу, щоб вірно підрахувати кожний голос.
Глядачі бачать у фільмі, як афроамериканці Лос-Анджелеса з гордістю віддають свої голоси за бажаного кандидата перед камерою. До речі, «Фільм про вибори», його повні 25 хвилин, зберігаються у міському архіві Лос-Анджелеса. При перегляді можна побачити виборчі зміни, які проходять паралельно із змінами у ландшафті міста.
Унікальні 1960-ті роки
Хочеться розповісти більше про те, в чому ж полягала ця унікальність. Цей період буд особливим з точки зору технологічного та справедливого голосування для Лос-Анджелеса і не тільки.
- Одним з помітних досягнень за цей час стало успішне впровадження системи голосування за перфокартами. Це значно спростило процес підрахунку голосів.
- Закон про виборчі права 1965 року, ухвалений Конгресом.
Варто додати, що Закон про виборчі права називали також «тріумфом свободи». Це була важлива перемога для права голосу.
Огляд репортажів до та після підписання документу дає зрозуміти, наскільки хвилюючим це було історичним моментом. Влада змогла усунути бар’єри, які цілком несправедливо утримували афроамериканців від виборчих дільниць. Тож, зміни були неминучі.
6 серпня 1965 року президент Ліндон Джонсон підписав законопроєкт, проголошуючи, що стане тим, хто зніме «останні кайдани» з афроамериканців. Для підписання він обрав символічну дату, адже це була 104-та річниця дня підписання президентом Лінкольном законопроєкту про звільнення рабів, змушених воювати за Конфедерацію.
Основні положення Закону про виборчі права 1965 року. Головні зміни
- Законом заборонялася будь-яка расова дискримінація під час голосування.
- Вимагалося федеральне схвалення відповідних процедур у тих штатах, які забороняли афроамериканцям брати участь у голосуванні. Органи місцевого самоврядування у деяких штатах (Міссісіпі, Теннессі, Алабама, Арізона, Мені) застосовували агресивну політику тестів на грамотність, виборчих податків для позбавлення афроамериканців громадянських прав.
- Ліндон Джонсон у відповідь на неправомірні дії вище перерахованих штатів доручив генеральному прокурору оскаржити конституційність виборчих податків, літературних тестів та інших, подібних методів кваліфікації виборців.
- Крім того, мали бути призначені експерти для реєстрації виборців у кожному окрузі, який постраждав від цих тестів, за умови, що Генеральний прокурор отримає щонайменше 20 законних скарг.
Декілька лідерів афроамериканської громади були присутні на підписанні Закону про виборчі права 1965 року. Одним із них був Мартін Лютер Кінг, який зазначав, що після підписання потрібен буде ще довгий шлях для усунення всіх перешкод для права голосу.
Політичні зміни
Всім відомо, як важко сприймати зміни. Наприклад, керівник бюро The Times в Атланті Джек Нельсон характеризував новий закон, як спосіб «послабити хватку американців». На його думку, при належному виконанні головних положень закону, афроамериканці здобули б всі можливості для того, щоб стати політично домінуючими у певних регіонах. 8 серпня 1965 року Los Angeles Times випустив статтю, яка стосувалася саме політичних наслідків підписання Закону про виборчі права.
Предмет суперечок
Підписання Закону про виборчі права 1965 року досі є предметом суперечок у багатьох штатах. Наприклад, було постановлено, що закон Техасу про ідентифікацію виборців порушує Закон про виборчі права 1965 року, тим самим, дискримінуючи афроамериканців та латиноамериканців.
Розглядаючи це питання детальніше, можна сказати, що це «гаряча точка» для подальших президентських гонок.
Вибори мера 1965 року
За посаду мера боролося два кандидати: Сем Йорті та Джеймс Рузвельт. Саме Сем Йорті отримав 57,93% голосів, а його суперник Джеймс Рузвельт 36,48%. Він був представником демократичної партії, перебував загалом 12 років на службі.
Його кандидатуру обирали виборці у 1961, 1965 та 1969 роках.
Вибори 1973 року у Лос-Анджелесі
Том Брендлі отримав перемогу у міських виборах Лос-Анджелеса. Він був членом міської ради Лос-Анджелеса, представником демократичної партії.
Винятковим є те, що він загалом пропрацював на посаді мера міста рекордні 20 років. Вперше його обрали у 1973 році, далі – у 1977, 1981, 1985 та 1989 роках.
Чоловік став першим мером-афроамериканцем Лос-Анджелеса, першим ліберальним мером та тим, хто перебував на посаді найдовший проміжок часу. Цьому посприяв також Закон про виборчі права 1965 року.
Завдяки його політиці Лос-Анджелес перетворився із консервативного міста на ліберальне, багаторазове. Його поважали, він славився працьовитістю. Наприклад, просування командою Брендлі громадського транспорту, призвело до створення метро у Лос-Анджелесі (1990 рік). У Міжнародному аеропорту Лос-Анджелеса знаходиться бюст Тома Бредлі.
Значення виборів 1965 року
Вони стали знаменною подією в історії Лос-Анджелеса, адже представляли собою початок нової ери в політичному житті міста, ери, коли афроамериканці могли вільно брати участь у виборах і обіймати виборні посади. До речі, явка виборців у той рік була набагато вищою за попередні роки.
Що змінилося?
З 20 століття і до наших днів чимало чого змінилося, що також вплинуло на проведення виборів. Важливо пройтися детальніше по кожному пункту.
- Значно зросла кількість та різноманіття населення. Збільшилася афроамериканська, латиноамериканська, азіатська спільноти. Відповідно, це вплинуло на зростання кількості виборців з перерахованих груп.
- Відбулися певні політичні зміни. Якщо у 20 столітті містом керувала переважно Демократична партія, то нині місто стало політично розділеним. Є республіканці, які також здобувають перемоги.
- Раніше переможець у виборах отримував все, а нині використовується система проведення двох турів. Для перемоги кандидату потрібно отримати більше 50% голосів.
- Змінилися методи ведення передвиборчої кампанії. У 20 столітті активно використовувалося телебачення для радіо. Сучасні можливості дивують різноманіттям, наприклад, телефонні дзвінки, онлайн-реклама, соціальні мережі. Кандидати, завдяки веденню профілів у соціальних мережах, стали ближчими до виборців.
- Збільшення явки на муніципальних виборах Лос-Анджелеса. Це можна пояснити частково змінами у системі голосування (знову ж, Закон про права виборців 1965 року, наприклад).
Попри ці зміни, Лос-Анджелес досі зіштовхується з певними викликами, які стосуються явки виборців.
Очевидними є зміни, які відбувалися на виборах у Лос-Анджелесі, завдяки їм можна прослідкувати історію політики міста та її особливості.