Понеділок, 16 Лютого, 2026

Фредерік Ратленд: герой чи шпигун?

Його історія є неймовірною та загадковою. Друзі з Голлівуду вважали, що Фредерік Ратленд – це британський герой війни, представник вищого суспільства Лос-Анджелеса, а японські куратори знали його як агента Shinkawa. Тож, ким насправді був Фредерік Ратленд? Далі на layes.

Фредерік Ратленд – британський герой війни

Це відома особистість, про нього часто можна було прочитати на шпальтах Los Angeles Times. Він був героєм Першої світової війни, який прославився в Англії.

Його шлях розпочався ще у 1901 році, коли він у віці 15 років приєднався до Королівського флоту, ставши матросом. Вже у 1914 році Фредерік Ратленд отримав звання старшого лейтенанта Королівської військово-морської авіаційної служби, а у наступному році – сертифікат пілота від Королівського аероклубу. 7 січня 1916 року його підвищили до лейтенанта.

Кар’єра Ратленда швидко йшла у гору. У нього було чимало сміливих подвигів:

  • успішне керування літаком з палуби військового корабля. По суті, він став першим, кому це вдалося. Ратленда нагородили за це найвищими військовими нагородами;
  • його називали «Ратленд Ютландський» за подвиги у битві при Ютландії у 1916 році.

Заможне життя

Британський герой війни оселився у Голлівуду у 1933 році. Він жив заможно на вулиці Беверлі-Гіллз. Його Фредеріка Ратленда важко було назвати фанатиком, адже він сам був відомим та популярним у суспільних колах Лос-Анджелеса.

У розсекреченому досьє ФБР про Ратленда зазначалося, що чоловік був високоінтелектуальним, скромним, врівноваженим. За даними, він створював видимість достатку та збагачення.

Виникало багато запитань, які стосувалися якраз статків чоловіка. Хто фінансував його розкішне життя? Під терміном «розкішне, заможне життя» варто розуміти присутність у Ратленда дворецького, декількох автомобілів, кращої приватної освіти для дітей. Деякі запитання залишилися без відповіді, але можна сказати одне – підозри Алана Моубрея виявилися правдивими.

Підозра ФБР 

У вересні 1939 року Алан Моубрей, англійський кіноактор, відомий ролями аристократів та дворецьких, повідомив ФБР про свою підозру. Йшлося про те, що Фредерік Ратленд брав участь у шпигунських діях на користь Японії, Моубрей підозрював й те, що Ратленд міг також викрадати плани літаків та стежити за діяльністю U.S. Navy.

Важливо додати, що Алан Моубрей був не лише актором, а й ветераном Першої світової війни, який до того ж заснував Британський клуб об’єднаних служб (скорочена назва – BUSC). У 1933 році Алан Моубрей заснував із іншими творчими особистостями Гільдію кіноакторів, які використовували власні заощадження задля фінансування новоствореної профспілки.

Цікавим є те, яким чином діяли далі представники ФБР. Алан Моубрей привів до клубу чоловіка, якого представив як друга сценариста – Едді Кокрана. Насправді, це був агент ФБР. Ідея полягала у тому, щоб ненав’язливо познайомитися з Фредеріком Ратлендом.  

23 липня 1943 року Ратленд повернувся в Англію із слідчими МІ5, які розкрили йому інформацію про діяльність у Ла-Ла Ленді. Така інформація була вказана у досьє на 300 сторінок, яке було розсекречене у 2000 році. Ратленд дійсно шпигував на користь Японії.

Агент Shinkawa

У багатьох джерелах зазначалося, що було підозріло, наскільки швидко «хлопчик другого класу» піднявся кар’єрною службою, ставши майором. Він не мав формальної освіти, проте вже до 30 років здобув всесвітню славу після літання на гелікоптері з HMS Engadine під час битви за Ютландію 1916 року.

Відомо про його героїчний вчинок, коли він прив’язав себе мотузкою, зліз з корабля, щоб врятувати моряка, який випав за борт. За це він отримав золоту медаль Альберта першого ступеня, адже він проявив екстремальну та героїчну сміливість у порятунку життя іншої людини.

Розглядаючи ймовірні причини того, чому герой став шпигуном та зрадником, варто пригадати скандал із подружньою зрадою, який буквально заплямував відмінну та бездоганну репутацію Ратленда.

Чоловік не бачив майбутнього, тому вирішив спробувати ще десь свої вміння. У грудні 1922 року до Ратленда звернувся японський військово-морський аташе Широ Такасу, запропонувавши досить привабливу пропозицію. Вже у 1923 році Ратленд пішов у відставку з військово-морського флоту та переїхав до Японії на чотири роки. Чоловік, як повідомлялося, працював консультантом Mitsubishi, отримуючи високу заробітну плату. Він навчав пілотів основам приземлення на авіаносці.

На той час відносини Англії та Японії були хорошими, проте дещо зацікавило британських військово-морських офіцерів. Вони помітили, приїжджаючи до Японії, що до Ратленда японський Імператорський флот ставився не просто, як до простого працівника, а як до високопоставленої особи. Він знаходився поруч із генералом найвищого рангу на військовому параді.

Вже тоді почали ходити чутки щодо зради Фредеріка Ратленда.

«Місто мрії»

Чоловік повернувся до Лондона у 1928 році, працюючи у сімейній компанії, яка спеціалізувалася на виробництві вантажівок. Більше про історію шпигуна Фредеріка Ратленда розповідає Рональд Драбкін у публіцистичній книзі «Шпигун Беверлі-Гіллз». У книзі розповідається, якою була роль Ратленда у війні.

Автор зазначав, що справжньою пристрастю чоловіка був адреналін. Цей факт легко зрозуміти, адже життя простого продавця важко порівняти зі злетом на літаку, розміщеному на вершині бойового крейсера.

Тож, маючи стабільну, але нудну роботу, Ратленд прагнув до пригод. У той час, у 1931 році, він знову отримав спокусливу пропозицію. Цього разу вона стосувалася переїзду до «Міста Мрії». Йшлося про сонячний Лос-Анджелес, де Ратленд міг би спілкуватися з кінозірками. Японські чиновники на той момент були переконані, що Лос-Анджелес зіграє вирішальну роль у майбутніх воєнних конфліктах.

Вже з 1920-х років відносини між США та Японією почали погіршуватися. Нагадаємо, вони воювали на одному боці під час Першої світової війни. Причиною такого погіршення стала заборона японської імміграції, а також політика США стосовно невизнання територіальних змін, здійснених силою (доктрина Стімсона 1932 року).

Шпигунство

У 1933 році чоловік вирушив на кораблі до Лос-Анджелеса, зробивши одну зупинку в Японії. Там, як зазначав Рональд Драбкін, Ратленд зустрівся із японськими офіційними особами, обговоривши деталі секретної місії.

Шпигуни мали основне завдання – налаштувати, розбудувати джерела (інформаторів) у США. Вони, у тому числі Ратленд, мали отримувати фото, технічну інформацію про кораблі та літаки U.S. Navy. До стратегічних цілей відносили такі об’єкти: Лонг-Біч, заводи військової авіації у Санта-Моніці, у Бербанку, Перл-Гарбор тощо.

На той час Такасу підвищили, а Ратленд мав зустрічатися із японськими офіційними особами раз на рік. Інший час вони підтримували зв’язок за допомогою листувань. Рукописні листи до Ратленда починалися зі слів «Дорогий Фред», а підписувалися «Оггі». Фредерік Ратленд був ознайомлений із тим, що у разі війни розвідувальні дані потрібно передати до японського посольства в Оттаві, столиці Канади.

Шпигуна називали «Shinkawa», прізвисько у перекладі з японської мови означає «нова річка». Цікавим є те, що за перший рік служби Ратленд мав отримати 6200 фунтів стерлінгів (станом на 2021 рік – це 456 000 доларів).

Фредерік Ратленд у Лос-Анджелесі проживав із другою дружиною Дороті та двома дітьми від першого шлюбу, Фредді та Барбарою. У подружжя народилося дітей – Девід і Аннабель.

Ратленд заснував біржову брокерську компанію, придбав будинок із басейном, приєднався до багатьох клубів за інтересами, а дітей записав до ексклюзивних приватних шкіл. Створена репутація, соціальна активність – все було ідеально за одним винятком. Помилкою Ратленда було те, що він виявився єдиним, хто ні разу нікому не пропонував продати акції. Ще одним бізнесом чоловіка у Лос-Анджелесі була компанія з продажу літаків.

Потім його було затримано, два роки він провів у в’язниці, та до США, де залишилися його діти та дружина, не повернувся.

У 1949 році Фредерік Ратленд покінчив життя самогубством. Старшому синові він залишив передсмертну записку:

«Моє життя було повним пригод, завжди сповненим хвилювань. Я завжди казав собі, що поки життя варте того, щоб жити, я проживу його повною мірою, а коли воно перестане мати жодного справжнього інтересу, настане час йти».

.......