Це темні сторінки в історії Лос-Анджелеса. Йдеться про серію заворушень, які спалахнули 11 серпня 1965 року здебільшого в афроамериканському районі Воттс. Це повстання (вживається також назва заворушення) тривало шість днів, за цей час загинуло 34 особи. Поранення отримали 1032 людини, а заарештовано – 4000 осіб. Більше про ті події розповість layes.
З чого все почалося
Події такого масштабу не розпочинаються просто так, завжди є якісь передумови. Одного вечора у середу зведених братів, Маркетта та Рональда Фрая, зупинив офіцер Каліфорнійської дорожньої поліції. Це сталося біля бульвару Авалон та 116-ї вулиці у районі Воттс у Лос-Анджелесі. Маркетт не пройшов тест на тверезість. Його заарештували, однак думки про в’язницю налякали юнака. Між Маркеттом та одним із поліціянтів спалахнула бійка, до якої доєднався Рональд для захисту брата.
Ця сутичка не могла пройти непомітно, почався збиратися натовп містян. Представники Каліфорнійської дорожньої поліції викликали підкріплення, зробивши висновок, що натовп налаштований вороже. Після цього розпочалася бійка вже когось з натовпу та офіцером.
Після цього Маркетта збили кийком, одягнули наручники та відвели до поліційної машини. На місці подій з’явилася мати Маркетта та Рональда, яка кинулася відтягувати офіцерів від сина. Це призвело до нової бійки. Через це мати Рену, а за нею й Рональда заарештували та силоміць посадили у машину.
Опір людей
За цим всім спостерігали люди. Обурення зростало, як і злість на правоохоронні органи та систему. Патрульні дорожньої поліції застосували дробовики та кийки, аби натовп містян відійшов від поліційної машини.
Коли двоє поліціянтів намагалися сісти на мотоцикли, на одного з них плюнули. Вони зупинилися та переслідували жінку, яка на їх думку це зробила. Це була Джойс Енн Генс, після чого її заарештували. Жінка чинила опір, була підозра, що вона вагітна. Все це ще більше розлютило натовп.
О 19:45 це заворушення вже досягло максимальної сили. Емоції були на максимумі. Натовп почав кидати каміння, пляшки, інші предмети в автобуси та автомобілі, які застрягли у русі через ці заворушення.
Натовп скаженіє
Наступного дня після сумнозвісного арешту Маркетта, Рональда та їх матері Рени натовп почав нападати на автомобілістів. Вони використовували для цього каміння, цеглу, спостерігалися також бійки.
Потрібно було щось вирішувати. Були скликані громадські збори під керівництвом лідерів Воттса. На цих зборах були присутні представники церкви, місцевої влади та NAACP (Національна асоціація сприяння розвитку кольорового населення). Зібрання проходило у присутності представників поліції, а його головною метою було заспокоїти натовп. На цих зібраннях була присутня Рена, яка просила людей з району Воттс заспокоїтися.
Наступного ранку Рену, Маркетта та Рональда звільнили під заставу. На цьому історія мала завершитися, але кількість скарг на ставлення поліції та уряду до афроамериканських громадян була неймовірно великою. Чаша терпіння була переповнена, а ситуація з арештом братів та їх матері стала останньою краплею. Після закінчення громадських зборів один з підлітків схопив мікрофон у Рени та заявив про заворушення, які перейдуть до «білих» районів Лос-Анджелеса.
Район Воттс – зона бойових дій
Це був район, у якому утворилася значна афроамериканська діаспора. Після оголошення про заплановані заворушення Вільям Паркер, начальник поліційного департаменту Лос-Анджелеса теж був налаштований рішуче. Місцеві лідери пропонували, навіть просили його надіслати до цього району більше поліціянтів-афроамериканців, однак він відмовився. Вільям Паркер був готовий скликати Національну гвардію.
Вулиці міста охопило насильство. Йдеться про підпали будівель, автомобілів, грабунки місцевих магазинів. Натовпи нападали на пожежників, заважаючи їм гасити пожежі. На третій день заворушень район Лос-Анджелеса Воттс перетворився на зону бойових дій, адже до міста направили 14 000 військовослужбовців Національної гвардії.
Були зведені барикади, снайперський вогонь по поліції та гвардійцям, поліційні рейди, коктейлі Молотова. Ці страшні події тривали ще три дні.
Начальник поліційного департаменту Лос-Анджелеса, Вільям Паркер, ще більше своїми словами та діями обурював натовп протестувальників. Він відверто висміював учасників заворушень та називав їх «мавпами у зоопарку». До того ж він натякав, що мусульмани влаштовують агітацію.
На ранок останнього дня заворушень поліція оточила мечеть, що призвело до стрілянини та масових арештів. Представники правоохоронних органів обшукали й сусідню будівлю, застосувавши сльозогінний газ. Внаслідок цих дій виникло дві пожежі, які повністю знищили мечеть.
У повстанні взяло участь приблизно 34 000 осіб. Внаслідок заворушень зруйновано 1000 будівель, а масштаб збитків оцінювали у 40 мільйонів доларів.
Що було після повстань?
Внаслідок повстань та заворушень у Воттсі 34 людини загинуло, більшість з них були афроамериканцями. Двоє поліціянтів та один пожежник теж постраждали. У результаті дій поліційного департаменту Лос-Анджелеса або Національної гвардії загинули 26 осіб, які були визнані «виправданими вбитими». Ці дії стали поштовхом до створення комісії для вивчення причин заворушень на чолі з Джоном Маккоуном. Були визначені системні проблеми (безробіття, житло, освіта), які призвели до заворушень.
У районі Воттсі розквітла нова ера місцевого активізму. Наприклад, члени реформованих вуличних банд приєдналися до Партії чорних пантер. Спільно вони прагнули контролювати порушення представників поліції. До того ж заворушення у Воттсі стимулювало місцеві ініціативи не лише розв’язати ці проблеми, але й підвищити видимість та представництво афроамериканців у різних культурних сферах.
Лос-Анджелес не був єдиним містом, де відбувалися такі заворушення. Вони спостерігалися по всій країні. У 1964 році у Рочестері, штату Нью-Йорк, відбулися триденні заворушення, внаслідок подій загинуло 4 людини. У Гарлем та Бедфорд-Стайвесант після стрілянини у молодого афроамериканця відбулися шестиденні заворушення за участі приблизно 4000 осіб. Були випадки у Філадельфії, Чикаго.
Що їх об’єднувало? Це були повстання проти постійного невдоволення умовами життя, бунт проти поліції, представники якої часто могли перебільшувати свої повноваження. Заворушення переросли у потужну реакцію проти системи несправедливості, проти жорстокості поліції, расову дискримінацію та соціально-економічну нерівність. Ці заворушення висвітлили проблеми, які роками замовчувалися. Йшлося про труднощі, з якими зіштовхувалися щоденно афроамериканці у Лос-Анджелесі. Контраст був неймовірним, адже для всіх місто асоціювалося з процвітанням.
За два роки до початку повстань у Воттсі представники поліції застрелили 65 афроамериканців. З них 25 були неозброєними, а 27 – отримали поранення у спину. Ці випадки подібні до рани, яку постійно роздирають, саме тому відповідь мала бути.
Повстання у Воттсі 1965 року мало б стати уроком, але у 1992 році у Лос-Анджелесі знову відбулося заворушення після суду над Родні Кінгом. Події призвели до загибелі 62 людей. Всі ці події є сумним та постійним нагадуванням, що багато питань расизму залишаються невирішеними.