База ВПС Едвардс є одним з найважливіших центрів військової авіації Сполучених Штатів. Розташована у пустелі Мохаве, за 150 кілометрів на північ від Лос-Анджелеса, вона відома як місце випробувань найсучасніших літаків, ракет та аерокосмічних технологій. Протягом десятиліть вона була не лише випробувальним центром для ВПС США, а й тісно співпрацювала з NASA, допомагаючи тестувати нові літальні апарати, проводити космічні місії та забезпечувати посадки шатлів. Також дізнавайтеся про історію повстання у Воттсі. Далі на layes.
Історія бази
База ВПС Едвардс, одна з найважливіших військових авіаційних баз США, бере свій початок з 1930-х років. Її історія пов’язана з розвитком військової авіації, технологічними проривами та знаковими подіями у сфері військових досліджень. До появи військової інфраструктури територія сучасної бази була пустельною рівниною з висохлим соляним озером Роджерс. Це природне покриття зробило її ідеальним місцем для злітно-посадкової смуги. У 1933 році Армія США почала розглядати цю територію як потенційний майданчик для військових навчань. Спочатку місцевість використовувалася пілотами Національної гвардії Каліфорнії для маневрів і випробувань.
Зі вступом США у Другу світову війну зросла потреба у нових полігонах для випробувань бойових літаків. У 1941 році військове командування офіційно створило авіаційну базу Muroc Army Air Field, названу на честь сусіднього містечка. База швидко розвивалася і стала ключовим об’єктом для випробувань нових моделей бойових літаків. Саме тут у роки війни тестували такі знакові машини, як:
- P-51 Mustang – один з найкращих винищувачів Другої світової війни;
- B-17 Flying Fortress – важкий бомбардувальник, що відіграв важливу роль у воєнних кампаніях;
- B-29 Superfortress – стратегічний бомбардувальник, який став основою американських ядерних операцій.
Також дізнавайтеся про історію залізниці Лос-Анджелеса.
База у роки Холодної війни
Під час Холодної війни база ВПС Едвардс стала ключовим випробувальним центром для новітніх військових літаків США. У цей період Військово-повітряні сили зосередилися на розробці технологічно передових винищувачів, стратегічних бомбардувальників і шпигунських літаків, що забезпечували перевагу США в умовах напруги з СРСР.
На початку Холодної війни головною метою американських військових авіаконструкторів стало створення надзвукових літаків. Саме на базі ВПС Едвардс 14 жовтня 1947 року капітан Чак Єгер на літаку Bell X-1 вперше в історії подолав звуковий бар’єр. Ця подія відкрила нову еру в авіації та заклала основу для подальших досліджень. У 1949 році база була офіційно перейменована на Edwards Air Force Base на честь капітана Глена Едвардса – льотчика-випробувача, який загинув під час тестування літака Northrop YB-49.
У 1950-1960-х роках тут тестували серію експериментальних літаків серії X, зокрема:
- X-15 – літак, який досяг межі космосу, ставши частиною досліджень NASA для майбутніх космічних польотів;
- X-5 – перший літак зі змінною геометрією крила, який став прототипом для майбутніх винищувачів.
Також на базі проходили випробування винищувачів F-100 Super Sabre, F-104 Starfighter та F-4 Phantom II, які стали основою американських ВПС у період Холодної війни.
Одним з головних завдань США під час протистояння з СРСР була розвідка. Саме на базі Едвардс випробовували одні з найзнаменитіших шпигунських літаків:
- U-2 Dragon Lady – висотний розвідувальний літак, який використовувався для шпигування за Радянським Союзом;
- SR-71 Blackbird – найшвидший у світі літак-розвідник, який міг літати на висоті 25 кілометрів і уникати ракет ППО.
Ці літаки відіграли важливу роль у зборі розвідувальної інформації, що допомагало США приймати стратегічні рішення.
У період Холодної війни база ВПС Едвардс стала головним випробувальним центром американської військової авіації. Тут народжувалися передові технології, що змінили хід історії: від надзвукових польотів і шпигунських літаків до стелс-технологій та космічних досліджень. Завдяки базі Едвардс США зберігали технологічну перевагу над СРСР, що відіграло важливу роль у завершенні Холодної війни.
Військова авіація
У 1970-х роках на базі ВПС Едвардс почали тестувати нову концепцію – малопомітну авіацію, що дозволяла літакам залишатися невидимими для радарів противника. Одним з перших таких літаків став F-117 Nighthawk, випробування якого проводилися на початку 1980-х років. Його поява стала революцією у військовій авіації, адже це був перший бойовий літак, що поєднував малопомітність з ударною потужністю. Також у цей період на базі випробовували:
- B-1B Lancer – стратегічний надзвуковий бомбардувальник;
- B-2 Spirit – перший у світі бомбардувальник-стелс, що міг здійснювати ядерні удари.
У 21 столітті база Едвардс є місцем випробувань новітніх бойових літаків, таких як:
- F-22 Raptor – багатоцільовий винищувач п’ятого покоління;
- F-35 Lightning II – найсучасніший стелс-винищувач;
- B-2 Spirit – стратегічний бомбардувальник з низькою помітністю.
Тут також тестуються нові моделі безпілотників, надзвукових літаків та космічних апаратів.
Зв’язок з NASA
Зв’язок між базою ВПС Едвардс і NASA почався ще до створення самого космічного агентства. У 1940-1950-х роках на базі працював Національний консультативний комітет з авіації (NACA) – організація, яка пізніше стала NASA. Саме тут випробовували перші експериментальні літаки серії X, що були важливими для майбутніх космічних програм.
У період з 1959 року по 1968 рік на базі ВПС Едвардс тестували North American X-15 – експериментальний ракетоплан, який досліджував польоти на великих висотах. X-15 встановив рекорди швидкості та висоти, досягнувши позначки 107 кілометрів над Землею – це офіційно вважається межею космосу. Пілоти X-15, зокрема Ніл Армстронг, отримали неоціненний досвід керування літальними апаратами в умовах невагомості та великих перевантажень. Ці випробування безпосередньо сприяли розвитку американської космічної програми, зокрема підготовці до місій Gemini та Apollo.
З 1970-х років база ВПС Едвардс стала ключовим місцем для випробувань та посадок космічних шатлів NASA. Завдяки величезним злітно-посадковим смугам та сухому клімату пустелі ця база була ідеальним місцем для тестових польотів. Загалом на базі Едвардс здійснено понад 50 посадок шатлів, зокрема Challenger, Discovery, Atlantis та Endeavour.
NASA разом з ВПС США продовжували розробляти нові авіаційні технології на базі Едвардс. У 1990-х роках та 2000-х роках тут тестували:
- X-43A – гіперзвуковий літальний апарат, що встановив рекорд швидкості (9,6 Маха);
- X-51 Waverider – безпілотний літак, що випробовував технологію гіперзвукового руху.
У 21 столітті база продовжує відігравати важливу роль у розробці нових авіаційних та космічних технологій. NASA використовує її для тестування експериментальних літаків, безпілотників і систем аерокосмічної оборони. На базі працює близько 10 тисяч військових і цивільних фахівців, які продовжують розвивати американську авіацію. База ВПС Едвардс була і залишається головним випробувальним полігоном для авіаційних і космічних технологій. Її тісна співпраця з NASA дозволила США досягти значних успіхів у дослідженні космосу, розвитку надзвукової авіації та створенні багаторазових космічних кораблів. Завдяки цій співпраці людство зробило величезний крок у майбутнє космічних подорожей та технологій.