37-й президент Сполучених Штатів Америки. Він є однією з найсуперечливіших фігур американської історії. Його здобутки у зовнішній політиці, такі як нормалізація відносин з Китаєм і підписання договорів про роззброєння з СРСР, часто затьмарюються скандалом “Вотергейт”, який завершився його відставкою. Також дізнавайтеся про першу жінку на посаді віцепрезидента США – Камалу Гарріс. Далі на layes.
Біографія
Річард Ніксон народився 9 січня 1913 року у невеликому каліфорнійському містечку Йорба-Лінда. Його дід по матері походив від англійського короля Едуарда III й був названий на честь Річарда Левине Серце. Хлопчик виріс у родині квакерів. У сімʼї було ранчо та лимонна плантація. Після того, як батьки Ніксона збанкрутували, родина переїхала у місто Віттієр з великою громадою квакерів. У школі Річард добре навчався. Згодом його запросили до Гарварда, проте родина не мала змоги фінансувати його навчання. Тож він вступив до місцевого коледжу. Після завершення навчання Річард працював адвокатом. А після атаки на Перл-Гарбор вступив до Військово-морських сил США і залишався на службі до кінця Другої світової війни.
У 1946 році він почав політичну карʼєру та був обраний до Палати представників США. У період з 1950 року по 1953 рік був сенатором від штату Каліфорнія, й одразу після цього став віцепрезидентом в адміністрації Ейзенхауера. Про ці роки він згодом детально писав у мемуарах “Шість криз”.
Річард Ніксон грав на піаніно, а також освоїв гру на саксофоні, кларнеті, акордеоні та скрипці. Ці вміння йому знадобилися у політичній кар’єрі. За свого президентства він іноді грав на піаніно у Білому Домі та на деяких шоу. Також він полюбляв боулінг та побудував у підвалі Білого Дому доріжку для гри у боулінг. Ніксон увійшов в історію як перший президент США, що двічі поспіль був на посаді віцепрезидента, а потім – президента.
“Доктрина Ніксона”
На момент приходу до влади Річарда Ніксона 20 січня 1969 року США були учасником пʼяти регіональних військових блоків та 42 двосторонніх оборонних пактів. За межами території Америки було розміщено 302 великі й 2 тисячі менш значних військових баз. Чисельність американських військ досягла 3,5 мільйона осіб, а військовий бюджет дорівнював 75 мільйонів доларів. Згубною для іміджу Вашингтона стала Вʼєтнамська кампанія, що продемонструвала всьому світу, яка насправді ціна дотримання “теорії доміно” та той факт, що Білий Дім більше не міг навʼязувати свою волю кожному.
Усі ці події поставили адміністрацію Ніксона перед необхідністю швидко розвʼязати проблеми реалізації зовнішньої політики, які загрожували повернути розмах впливу Америки на довоєнний рівень. Новий курс повинен стати чимось середнім між “самоусуненням” і “перенапруженням”, яких вимагала громадськість. За таких умов 25 липня 1969 року президент оголосив “Доктрину Ніксона”. Насамперед “Доктрина” переглянула перелік країн, що перебували у сфері національних інтересів Америки. Країни було поділено на дві групи. Певним державам президент обіцяв забезпечити щит ядерної потужності США. Що ж до інших країн, то їм обіцялося забезпечення військової й економічної допомоги, яка відповідатиме договірним зобовʼязанням.
Ніксон намагався якомога швидше розвʼязати Вʼєтнамське питання, для цього було розроблено план “вʼєтнамізації”. Він знімав з Білого Дому відповідальність та зменшував економічні й військові втрати Америки. Попри загрозу втрати впливу у цьому регіоні, він зміг закріпити позиції Америки. Адміністрація Ніксона планувала обʼєднати країни навколо ідей спільних позитивних прагнень.
Ядерне стримування та економічний розвиток
Ніксон повернувся до теми ядерного миру. У 1972 році було розроблено й підписано перший двосторонній договір США та Радянського Союзу – ОСВ-1. Він стосувався накопичення ядерної зброї. Також було підписано Договір про обмеження систем протиракетної оборони.
Окрім озброєння, держави також змагалися за освоєння космічного простору. Але за часів Річарда Ніксона зменшення напруження відбулося й у цій сфері. 24 травня 1972 року президент затвердив пʼятирічну програму співпраці між NASA та радянськими космічними програмами. Це привело до спільної місії американського корабля “Apollo” й радянського “Союз”, що зʼєднались у відкритому просторі.
Ще однією метою Ніксона було збереження економічних позицій Америки. Президент розумів, що швидкий розвиток країн Європи й Азії рано чи пізно призведе до зменшення впливу Сполучених Штатів. Саме тоді зʼявилася теорія “пʼятикутного світу”, учасниками якого повинні були стати США, Західна Європа, Японія, Китай і СРСР. Ніксон вважав, що пʼять великих держав визначатимуть економічне майбутнє світу.
Другий термін на посаді президента
7 листопада 1972 року Річард Ніксон здобув перемогу на президентських виборах і залишився у Білому Домі на другий строк. Він отримав перевагу у 23% голосів. Одним із головних факторів перемоги на виборах було дотримання обіцянки щодо припинення війни у Вʼєтнамі. Поступове виведення американських військових продовжувалося, призов на військову службу було скорочено і у 1973 році армію почали формувати лише з добровольців. Після багатьох років боротьби 27 січня 1973 року було підписано Паризьку мирну угоду. Договір зобовʼязував припинити вогонь і дозволити виведення решти американських військ. Наступні роки правління Ніксона характеризувалися чітким дотриманням обраного курсу та значною підтримкою громадськості. 
Відставка з посади
Втіленню у життя всіх планів президента завадив Вотергейтський скандал, який розпочався за чотири місяці до президентських виборів 1972 року та призвів до відставки Річарда Ніксона 9 серпня 1974 року.
У 1972 році під час президентської кампанії люди, пов’язані з адміністрацією Ніксона, були спіймані на проникненні до штабу Демократичної партії у комплексі “Вотергейт”. Вони встановили систему прослуховування та фотографували внутрішні документи штабу демократів. Хоча Ніксон спочатку заперечував свою причетність, подальше розслідування виявило, що президент брав участь у спробах приховати злочин. У серпні 1974 року, після того, як Палата представників розпочала процес імпічменту, Ніксон оголосив про свою відставку. Він став першим і єдиним президентом США, який залишив посаду достроково.
Після відставки Ніксон присвятив себе написанню мемуарів та аналітичних праць. Він довго працював над повернення репутації, консультував наступних президентів США та був експертом з зовнішньої політики. Річард Ніксон пішов з життя 22 квітня 1994 року у Нью-Йорку у віці 81 року.
У результаті дії 37-го президента привели до відновлення іміджу держави на світовій арені, початку процесу “розрядки” у відносинах з СРСР, припинення війни у Вʼєтнамі, становлення двосторонніх відносин з КНР, нормалізації ситуації всередині країни й значного поліпшення економічного становища Америки. Однак Ніксон є прикладом того, як навіть найвищі політичні амбіції можуть бути зруйновані через особисті помилки та зловживання владою. Його історія — це урок для політиків і громадян про важливість відповідальності та прозорості у державному управлінні.