Історія Департаменту водопостачання та енергетики тісно повʼязана з розвитком Лос-Анджелеса як великого міста. Жоден інший фактор в історії Лос-Анджелеса не був таким важливим, як вода. Департамент водопостачання та енергетики Лос-Анджелеса – найбільша муніципальна комунальна служба у США, яка постачає воду та електроенергію мільйонам мешканцям міста. Його створення було результатом десятиліть боротьби за контроль над ключовими ресурсами, корупційних скандалів і масштабних інженерних проєктів, які сформували Лос-Анджелес таким, яким ми бачимо його у 21 столітті. Також дізнавайтеся про те, якою була соціалістична муніципальна кампанія на початку 20 століття. Далі на layes.info.
Чому створили департамент?
Наприкінці 19 століття Лос-Анджелес був невеликим містом з населенням близько 50 тисяч осіб. Тоді водопостачання контролювала приватна компанія “Los Angeles City Water Company”. Вона мала монополію, але не вкладала кошти у розширення системи. Тож проблема з доступом до питної води ставала все гострішою. Мешканці міста страждали від нестачі чистої води, особливо у періоди посухи. До міської ради надходили тисячі скарг від мешканців про погану якість надання послуг. Тож у 1902 році влада відреагувала на заклики людей і місто викупило компанію та створило Los Angeles Water Department — перший муніципальний орган водопостачання.
Енергетична ситуація у той час теж була дуже складною. На початку 20 століття електроенергію Лос-Анджелесу постачали приватні компанії, головною з яких була “Southern California Edison”. Ця компанія теж була монополістом і це мало наслідки для населення. Зокрема, завищенні тарифи та ненадійне електропостачання. Тож місто потребувала швидких, але якісних змін для того, аби нормально функціонувати та розвиватися.
Шлях до якісних ресурсів
Кількість населення міста постійно збільшувалося, тож було очевидним те, що місто потребуватиме більше води. Тож міська влада розпочала пошуки нових джерел. Інженер Вільям Малхолланд запропонував амбітний проєкт – побудувати акведук від річки Оуенс, яка розташована за 360 кілометрів від міста. У період з 1907 року по 1913 рік тривало будівництво. І ця ідея спрацювала. Акведук забезпечив місто водою, але спричинив конфлікт з місцевими фермерами, які втратили свої водні ресурси.
Після успішного запуску акведука міська влада зрозуміла, що управління водними ресурсами має бути централізованим. У 1911 році Los Angeles Water Department було перейменовано на Bureau of Water Works and Supply. Оскільки Лос-Анджелес отримав стабільне водопостачання, численні громади проголосували за приєднання до Лос-Анджелеса. Голлівуд (1910), Палмс (1915), Долина Сан-Фернандо (1915), Сотелл (1922), Ігл-Рок і Гайд-парк (1923), Мар-Віста і Венеція (1925), Воттс (1926), Барнс-Сіті (1927) і Туджунга (1932) приєдналися до Лос-Анджелеса. Це дозволило розширити площу міста у десять разів.
Розширення міста та постійний наплив людей змусили планувальників Малхолланда та Департамент знову шукати нове джерело води. У результаті попередніх опитувань Департамент водопостачання та електроенергії Лос-Анджелеса обʼєднався з іншими містами у 1928 році, щоб сформувати Столичний водний округ Південної Каліфорнії.
У 1963 році були ініційовані плани імпорту додаткової води шляхом будівництва другого акведука паралельного оригінального акведука річки Лос-Анджелеса Оуенс. Будівництво акведука було завершене у 1970 році.
Збільшення потужностей виробництва електроенергії
Одночасно з будівництвом акведука місто почало експериментувати з виробництвом електроенергії. У 1911 році жителів Лос-Анджелеса попросили проголосувати за те, чи має місто розвивати гідроелектричні обʼєкти вздовж акведука або здавати ресурс в оренду приватним комунальним підприємствам. Люди проголосували на користь муніципальної власності. До 1916 року Департамент водопостачання та електроенергії розподіляв електроенергію, а через рік почав виробляти власну енергію з гідроелектростанції на акведуку. Ця історична електростанція продовжує працювати і є популярним туристичним напрямком для тих, хто цікавиться історією Лос-Анджелеса.
Значне доповнення до електричної системи відбулося у 1922 році, коли місто придбало розподільчі потужності компанії “Southern California Edison”. Понад 40 років Лос-Анджелес залежав від гідроелектроджерел для основного постачання електроенергії. Однак зростання попиту на енергію змусило Департамент розробити інші джерела електроенергії.
У період з початку 1940-х років до кінця 1960-х років Департамент водопостачання та електроенергії побудував чотири великі електростанції на природному газі та нафтовій електроенергії у басейні Лос-Анджелеса, щоб задовольнити попит населення. Та введення нафтового ембарго на початку 1970-х років змусило Департамент створювати вугільні електростанції за межами штату. У 1986 році Департамент почав отримувати енергію від великої вугільної електростанції в Юті та атомної електростанції в Аризоні. У 21 столітті вугілля залишається важливим джерелом електроенергії для міста.
Офіційне створення Департаменту
У 1937 році Bureau of Water Works and Supply і Bureau of Power and Light об’єдналися в єдиний Департамент водопостачання та енергетики Лос-Анджелеса. Завдяки цьому рішенню вдалося знизити витрати на управління ресурсами, забезпечити стабільне постачання електроенергії та води, а ще зробити місто менш залежним від приватних монополій. Згодом вдалося реалізовувати масштабні інфраструктурні проєкти: будівництво нових дамб, розширення електромереж і розробка альтернативних джерел енергії.
Департамент водопостачання та енергетики є найбільшим у країні муніципальним комунальним підприємством. Під час енергетичної кризи 2001 року у Каліфорнії десятки тисяч людей по всьому штату залишилися без електроенергії. Однак клієнти Департаменту водопостачання та енергетики Лос-Анджелеса та інших муніципальних комунальних підприємств значною мірою уникнули цих проблем.
Рада комісарів з водопостачання та енергетики складається з пʼяти членів, які призначені та звільнені у порядку більшості міських комісій. Департамент не отримує жодних коштів від міської влади. Його доходи походять від плати клієнтів за використані ресурси. Рада встановлює тарифи на воду та електроенергію, які підлягають затвердженню постановою, прийнятою міською радою. Також Рада щорічно визначає переказ доходів з бюджету Департаменту до загального міського бюджету. Зазвичай ця сума становила приблизно 5% доходу муніципальної компанії.
Створення Департамент водопостачання та енергетики було ключовим кроком у розвитку Лос-Анджелеса як мегаполіса. Завдяки контролю над водою та електроенергією місто змогло зростати, залучати інвестиції та підтримувати комфортне життя мільйонів мешканців. Попри історичні конфлікти та виклики, цей департамент залишається однією з найважливіших установ у міському управлінні. Його історію вивчають і у 21 столітті, а досвід створення Департаменту переймають у різних куточках світу.