Протягом 1950-х та 1960-х років учні Лос-Анджелеса відчували розбіжності в освіті. Наслідком цього стало те, що приблизно 60% мексикансько-американських учнів відраховували у ті роки. Ті ж, кому вдалося завершити школу, мали середній рівень читання на рівні 8 класу. Більше про передумови та безпосередньо шкільні страйки розповість layes.
Розбіжності в освіті
Передумовою виникнення страйків стало наступне. В деяких школах учням забороняли розмовляти іспанською, а в деяких мексикансько-американським учням рекомендували особливу програму. Йшлося про напрямок, призначений для допомоги учням з розумовими вадами. Керівництво таких шкіл не рекомендувало таким учням продовжувати навчання у вищих навчальних закладах. Тиск зростав, але одного разу досяг крайньої точки.
У результаті учні, їх батьки та вчителі почали організовуватися. Це стало початком шкільних страйків у Східному Лос-Анджелесі, які згодом стали відомі під назвою «Вибухи». Вони стали відповіддю, масовою реакцією на суттєві розбіжності в освіті та нерівність. З 1 по 8 березня 1968 року приблизно 15 000 учнів покинули класи на знак протесту проти нерівності у системі державної освіти.
Це стало початком роботи Координаційного комітету з питань освіти. Варто зазначити, що навіть після завершення цих страйків, представники комітету продовжив діяльність. Завдяки цьому Рада освіти Лос-Анджелеса отримала список вимог, до яких були додані рекомендації стосовно змін у навчальній програмі. До переліку вимог входила також двомовна освіта та виділявся пункт про приймання на роботу мексикансько-американських адміністраторів.
Арешти
Через брак фінансування висунуті вимоги не вдалося виконати, а поліція згодом арештувала 13 організаторів. Їм було висунуто звинувачення у змові. З них 12 осіб було звільнено, а Сал Кастро так і залишився у в’язниці. Це один із лідерів страйків, випускник Каліфорнійського університету Лос-Анджелеса. На той час він був вчителем мексикансько-американських суспільнознавчих наук у середній школі Лінкольда. Він бачив нерівність у системі державної освіти. До того ж він викладав історію та культуру Мексики та мексикансько-американських громадян. Під час уроків він прищеплював учням гордість за свою спадщину.
На початку протестів у березні 1968 року взяли участь учні середніх шкіл Лінкольда, Вілсона, Рузвельта, Гарфілда та Белмонта.
Після цього продовжувалися демонстрації на підтримку Сала Кастро. Представники влади та правоохоронних органів мали відповісти, тому згодом його було звільнено. Ще одним досягненням стало його поновлення у школі.
Саме Сал Кастро допоміг студентам сформулювати вимоги стосовно реформ. У 2010 році він дав інтерв’ю журналу випускників Cal State LA, де скромно зауважив:
«Я просто виконував свою роботу»
Він стверджував, що зміни відбуваються через освіту. З цим важко не погодитися. Сал Кастро помер у 2013 році, а середню школу LAUSD у кампусі Belmont High було названо на його честь.
50 річниця шкільних страйків
У березні 2018 року Каліфорнійський державний університет Лос-Анджелеса відзначив 50 річницю шкільних страйків у Східному Лос-Анджелесі. У рамках заходу сотні учнів символічно пройшлися до кампусу. На них чекали семінари, дискусії, присвячені освітній спадщині страйків. 1 та 2 березня було заплановане дводенне вшанування, на якому учні дізнавалися більше про історичний контекст страйків та отримані результати. Вони ознайомилися зі змінами. Це ще одне нагадування сучасному поколінню, якою була молодь Лос-Анджелеса раніше. Це історія сміливості та бажання змінювати те, що не подобається.
Під час події викладачі та студенти, співробітники Каліфорнійського державного університету в Лос-Анджелесі провели панельні дискусії та семінари. Метою такого заходу було заохочення студентів здобувати вищу освіту.
Відвідувачі змогли ознайомитися з виставкою історичних фото, документів, місцевих газет, на яких описувалися події тих часів. Були додані світлини, які у 1968 році зробив студент закладу Рауль Руїс. До того ж він був журналістом, фотографом та активістом. Він знімав для газети Chicano Student News. На знімках видно адміністрацію школи, яка перешкоджає учням виходити на вулиці. Можна побачити представників правоохоронних органів, які заарештовують протестувальників. Його фотографії представлені на відомій виставці у Музеї Отрі. Рауль Руїс зазначав, що основними організаторами шкільних страйків були студенти та випускники Каліфорнійського державного університету Лос-Анджелеса.
На заході пригадували Сала Кастро, його глибоку турботу та любов до учнів. Інших вражала та водночас надихала його прагнення до рівності в освіті.
Заклик до дій
Шкільні страйки у Східному Лос-Анджелесі стали найгучнішим закликом до дій за громадянські права та за доступ латиноамериканської молоді міста до освіти. Не дивлячись на відхилення Ради освіти, ці події увійшли в історію як одні з найбільших шкільних протестів в історії США.
